З чого починається зайва вага

Я знаю, як це боляче, презирати своє тіло, і вважаю, що тисячі жінок сьогодні хворіють цією хворобою. Епідемія швидко поширюється, і вона безмежно послаблює тих, хто клінічно страждає від надлишку ваги. Ви були б здивовані, дізнавшись, як багато відомих на весь світ жінок — фотомоделей та акторів, тіла яких багато хто вважав би досконалістю, — переконані, що вони товсті та потворні!

Працюючи з такими жінками, я чула, як їхні скарги ехом відгукуються моїм негативним сприйняттям власного тіла, і це стало доказом того, що для спілкування з товстими жінками нам потрібен новий підхід. За останні двадцять з гаком років я розробила для себе самої та для інших цей новий підхід, або десятиступеневу програму, яка перевищила всі мої найсміливіші очікування. Крім того, я відчула, наскільки важливо написати цю книгу, щоб розповісти іншим про своє відкриття і знайти надію, що помре нарешті жіноче тілесне ненависництво.
Це програма про те, як знайти спосіб відійти від зайвої ваги та покращити свою фігуру. Розмова піде не про дієти, не про дивовижну стряпню, не про мучительний спортивний режим, а про те, як навчитися виявляти та використовувати тільки вам притаманну красу, силу та спокій — словом про всі ті чудеса фізіології, які можуть відбуватися в результаті розумових трансформацій.

Моя бабуся і мама були добре відомими серед гурманів кулінарами і завжди подавали на стіл таке, від чого впору відчувати танталові муки. У нас вважалося в порядку речей на сніданок у неділю їсти зубатку полосату, смажену з сирною стружкою, на обід — крабове м’ясо запечене, а в завершення дня — філе міньон, картопля з начинкою та шпинат у сметанному соусі. У десертів були такі чудові французькі назви, як крем-карамель і креп сюзетт.

Фігури у всіх оточуючих мене жінок — мами, бабусі, сестри та їхні подруги — були нормальними, з хорошими пропорціями. Їх тіла, здається, стійко переносили випробування рясною їжею і не накопичували надмірну вагу. Зато навколо моєї форми панувало вічне смятение. Бабуся Мімі після кількох коктейлів зазвичай голосно шепотіла: «Мене ось що турбує — чи не забагато важить Лоббі?» (таке прізвисько вона мені дала). Бабуся коли-небудь була королевою Марді Гра і трималася елегантно навіть тоді, коли я бачила її в останній раз, а їй було вже за вісімдесят. Вона жила у багатьох відношеннях життям королеви, а королевам ж не доставляє задоволення вирощувати повних онучок